Навігація

Чернівецька обласна організація професійної спілки медичних працівників була створена в 1944 році, відразу ж після вигнання фашистських окупантів з території Чернівецької області.

Перша обласна конференція профспілки медичних працівників відбулася 7 грудня 1944 року. Цього ж дня відбувся організаційний пленум обкому профспілки, який обрав голову обласного комітету, секретаря та членів президії обкому профспілки.

Обком профспілки об’єднував на добровільних засадах всіх працівників лікувально-профілактичних і аптечних установ, а також працівників і студентів учбових закладів (медичний інститут, медичні училища).

Головним завданням первинних профспілкових організацій галузі було домогтися поліпшення якості та культури медичної допомоги населенню, втілення досягнень медичної науки в практику охорони здоров’я. Постійно проявлялася турбота про підготовку молодих спеціалістів при широкому використанні досвіду наставників.

Санітарна медична служба, грунтуючись певною мірою на наукових засадах та державною турботою, бере початок на Буковині лише в ХІХ ст.  Цей час співпав з пануванням на північних землях Буковини  Австрії.

Хоча Австрія і вважалася цивілізованою європейською державою, проте на землях поневолених народів, зокрема, на Буковині, не докладала великих зусиль щодо економічного, соціального і культурного розвитку краю. Ці землі розглядалися нею як напівколоніальний додаток. Рівень матеріального добробуту населеннязалишався  низьким.

Проведені в 1903 році обстеження населення чотирьох сіл під Чернівцями показали, що зі  145 опитаних дітей 89 зовсім не вживали протягом року м”яса, або споживали його не частіше одного разу на тиждень. Понад 40 відсотків дітей хворіло на зоб.

Низький рівень життя, постійний голод найменш забезпечених верств населення призводили до масових захворювань та смертності. Так, в 1830 році населення Буковини складало 250154 осіб, хворих – 8552, з яких померло 3809 осіб. Статистичні дані за 1868 – 1906 рр.  свідчать про постійне зменшення природного приросту населення, хоча народжуваність залишалася високою. Смертність на Буковині складала в окремі роки 55 осіб на 1 тисячу населення.

То був найвищий показник у Європі. У 1902 році народилося 52,1 тисяч, а померло 38,2 тисячі чоловік. Особливо високою була дитяча смертність. У 1857 р. на Буковині народилося 28,9 тисяч дітей, а померло понад 14 тисяч, в 1865 році – 21,5 тисяч та 15,5 тисяч відповідно, або більше половини. Наприкінці ХІХ ст. смертність на Буковині дорівнювала 40 відсоткам від народжуваності, тоді як у Швейцарії такі показники складали – 7,6;  в Англії – 14,5.